Збіса здався той редактор?

05 May 2020 01:27    did that editor give up, Збіса здався той редактор, редактор, редактура
Збіса здався той редактор?

“Та офігенно я пишу! У мене 300 лайків на Facebook та 600 репостів у Twitter, людям подобається мій стиль, а отже і книжка зайде! А редактор то дорого! Я й сам все вичитати можу! У мене диплом філолога!”

Якщо ви думаєте, що це поодинокі думки, то ви помиляєтесь. Часто автори думають, що їхній рукопис – це основна складова книги, а тринькати гроші на редактуру немає сенсу: можна попросити знайомого, який за шоколадку гляне по діагоналі ваш текст. Але це хибне твердження.
Редактура – це одна з основних складових книги, яка деколи стає важливішою за сам рукопис. Геть непоодинокі випадки, коли книга виборювала увагу читачів  лише завдяки надлюдським зусиллям редактора, який піддавав глибокій редактурі ті чи інші пасажі тексту.

Редактура – це не просто перевірка ком і крапок, щоб вони були на своїх місцях. Це набагато глибший рівень опрацювання тексту, який стосується як граматики і пунктуації, так і стилю автора. Буває, що впізнаваний “авторський стиль” формується не самим письменником, а саме його редактором.

Хто такий редактор і як він працює з текстом? Редактор – це практично свята людина. Він усуває логічні помилки у змісті тексту, перевіряє правдивість інформації, усуває стилістичні ляпи, прибирає зайві слова і додає потрібні, позбавляє текст від тавтології і загалом  стежить, щоб різних-різних помилок у тексті не було. А помилки, як відомо, зустрічаються навіть у маститих письменників. Наприклад, у Гоголевих «Мертвих душах» Чичиков наносить візити до поміщиків влітку. АЛЕ одягнений у шубу і картуз на хутрі. А був би у Миколи Васильовича хороший редактор, то й не довелося б зараз згадувати цей «ляп».

Або ж візьмімо найвідоміший ляп Достоєвського – стіл старої лихварки зі «Злочину і кари». Ось цей фрагмент на самому початку роману: «Меблі, всі дуже старі та з жовтого дерева, складалися з дивану з величезною вигнутою дерев’яною спинкою, круглого столу овальної форми перед диваном …» Федір Михайлович, винахідник віртуозної лайки, винайшов також і свою власну геометрію, де овал – уточнення кола. У «Злочині і карі» дивний не тільки стіл старої лихварки, а й діти сімейства Мармеладових. Поля, Коля, Ліда на початку роману перетворюються в Полю, Колю і... Льоню під кінець.

Тим часом, Вільям Шекспір допускає казус у «Двох Веронцях», де Валентин припливає з Верони в Мілан на кораблі, при тому, що ці міста розташовані далеко від моря та не пов’язані між собою великими річками.

 

Ну або ж давайте згадаймо Артура Конан Дойля і його серію книжок про “Шерлока Голмса”, яка, напевно, рекордсмен у світовій літературі з авторських помилок. Спершу йдеться, що Ватсон на війні поранений в плече, потім з’ясовується, що в ногу. Його звуть то Джон, то Джеймс. При знайомстві з Шерлоком Голмсом доктор говорить, що у нього є щеня-бульдог і більше ніколи про нього не згадує. Голмс називає свій метод дедуктивним (від загального до конкретного), але насправді використовує принципи індукції – від часткового до загального й абдукції – побудова гіпотез на уривчастих даних. І це тільки вершина айсберга. Практично в кожному творі про Голмса повно помилок і розбіжностей, але «Собака Баскервілів» – лідер ляпів. Крім нелогічного сюжету, роман ще й неточний в деталях. Манускрипт про диявольську собаку в тій стилістиці, в якій його дає автор, в XVIII столітті міг написати тільки невіглас, але аж ніяк не джентльмен, а спосіб його датування, запропонований Холмсом, викликав би лише посмішку у справжнього архіваріуса. Джон Фаулз в есе «Конан Дойл» писав, що і Дартмурські болота виглядають не так, як в романі. Там дуже складно потонути, рідкісні дикорослі орхідеї, і вони не цвітуть в середині жовтня, а бугай (пташка така) кричить тільки навесні, тощо.


Редактору дістається складна і творча робота. Він вникає в суть твору, намагаючись «побачити» зміст очима автора і трохи далі. Він помітить занадто довге речення, в середині якого читач заблукає, замінить нескінченне «герой» синонімами і, цілком можливо, запропонує оригінальний вихід з тривалого й уже набридлого автору діалогу. Тому любіть своїх редакторів, цінуйте їхню працю та дослухайтесь до їхніх думок!

А якщо у вас немає власного редактора, то звертайтеся до нас і ми вам порадимо спеціаліста та допоможемо відредагувати ваш текст. Для цього пишіть нам на пошту чи в приватні повідомлення сторінки в Facebook. Наснаги й натхнення!

 

Top